З кожним днем з’являється все більше ознак того, що боротьба кремлівських «веж» вже близька до переходу в відкриту фазу. У цій ситуації представникам російської, так званої, «еліти» нічого не залишається окрім як визначитися — чи залишатися лояльним Путіну, який стає все більш токсичним, або грати свою власну гру.
Про це політичний аналітик Андрій Піонтковський розповів в ексклюзивному інтерв’ю для «Русского монітора».
— Андрій Андрійович, як Ви можете прокоментувати нещодавню резонансну статтю Владислава Суркова?
— Зміст опусу військового злочинця Суркова обговорювати нецікаво. Це сумний учнівський фашистський маніфест — програма побудови тисячолітнього путінсько-сурковская рейху, де фюрер спілкується безпосередньо з глибинним народом і разом з цим народом «засірают» мізки ще і всьому іншому людству. До речі про глибинний народі. Ми бачимо цей народ на кожній протокольній зйомці — офіцери ФСТ, переодягнені рибалками, пейзанами, іноді навіть намазаними зеленкою жертвами теракту.
Послання призначене, очевидно, не місту і світу, а увазі одну людину, і ми знаємо цю людину. Цікаве питання: а навіщо, власне, Сурков саме сьогодні вивалився з цим своїм глибинним отсосом?
Відповідь, на мій погляд, полягає в тому, що правляча клептократия добре розуміє, яку для неї загрозу представляє зростаючий запит величезної більшості населення на соціальну справедливість, і намагається перехопити і приватизувати цей запит.
Ми бачимо, як викидаються на кілки народного гніву найбільш апетитні жирні шматки бюрократичного м’яса, як Арашуков, до цього — Улюкаєв, Білих, кілька інших губернаторів. Я не люблю прямих історичних аналогій, але ситуація поки що не масштабом, але характером розправ нагадує 1937-й рік. Адже чим він виділявся — вперше за десятиліття безперервного комуністичного терору його об’єктом стала сама номенклатура: до цього знищували інтелігенцію, аристократію, селянство — а в 37 році стали хапати чекістів і партійців.
Очевидно, що і в наш час одним Арашуковим втратив віру в справедливого царя народ не заспокоїти. Клептократія повинна буде сотнями кидати на плаху своїх членів, щоб як корпорації утриматися при владі.
І тут будь-якого що міркує над цією проблемою (давайте встанемо на місце правлячої верхівки) стає ясно, що для правлячої ОПГ технологічно легше було б провести цю доленосну операцію, пожертвувавши і самим Путіним. Більш ніж переконливо звалити все злодійство в країні насамперед на нього, ну і потім можна буде кидати населенню величезні жирні туші абсолютно знахабнілі мільярдерів ближнього кола: 4-х Роттенберг, 2-х Ковальчуків і так далі.
— Тобто, зараз, «клептократія» вирішує питання — кого кинути на розтерзання, хто буде призначений відповідальним за всі провали, за всі злочини путінських 20 років?
— Саме так. І немає ніяких сумнівів, що дуже багатьом представникам верхівки здається, що найбільш технологічним ходом — буде призначити відповідальним саме особисто Путіна.
Тому, я вважаю, що настав момент, коли кожному представнику російської верхівки доводиться визначатися з ким він і проти кого. Ось Сурков для себе і визначився, він заявив про себе як про олов’яному солдатику путінського «бункера». Він, мабуть, розрахував, що у Путіна більше силових ресурсів, що його Росгвардія зможе активно протистояти іншим силовим структурам, які давно, м’яко кажучи, недолюблюють і Путіна, і Золотова. У тому, що він правильно оцінює ситуацію, я не впевнений, але це, як то кажуть, його проблеми. У будь-якому випадку сутичка буде дуже жорстка — і вона вже почалася. І в цій сутичці — кожен великий номенклатурний мультимільйонер повинен визначитися з вибором сторони. Сурков визначився: він цілком і повністю пов’язав себе з Путіним і з його долею. Шантрапа подрібніше — теж змушена висловлюватися: вчора Соловйов дві години Росія 1 рекламував сурковская каракулі, потім ще всякі Тіни Канделакі вискочили.
— ФСБ грає зараз проти Путіна і його «бункера»?
— Згадайте інтерв’ю «Нічний візит: Кадиров примчав виручати делімхановскіх», яке я давав вашому виданню кілька років тому — про те, як ФСБ протистояла Путіну в розслідуванні вбивства Нємцова. Але це був тільки перший раунд. Другий тур цієї боротьби розгортається прямо у нас на очах: Магнітогорськ — це один з ключових епізодів. Для Путіна визнати, що там був теракт ісламістів, смертельно небезпечно. По-перше, спростовується весь його марення про те, що «ми будемо знищувати терористів на далеких рубежах». На яких далеких рубежах — йому заперечували, і ми з вами теж про це говорили, коли ці ісламістські осередки є в наших містах і наші вправи в Сирії тільки підсилюють їх активність. А по-друге, якщо ми згадаємо, що Путін і до влади приходив як наш «спаситель» на тлі підірваних будинків, то визнання події в Магнітогорську.
Источник: Новости дня